«Мій Ісусе, приведи мене до Твоєї святості»;
«Ти ведеш мене до святості»
(“Щоденники 1979-1981”, №. 85; №. 199)
4 грудня 2022 року в Мадриді відбулася «Церемонія» особливого значення для всієї Церкви: відкриття дієцезіального етапу процесу беатифікації та канонізації Кармен Ернандес Баррера, співініціаторки, разом з Кіко Аргуельо, ітинерарію християнського посвячення під назвою «Неокатехуменальна Дорога».
Відкриття процесу
В урочистій атмосфері Університету Франсіско де Віторія в Мадриді, в присутності кардинала Карлоса Осоро, 2 кардиналів і 41 єпископа та щонайменше двох тисяч інших людей з різних країн Європи і світу – місія, яку здійснюють Кармен і Кіко, охоплює 135 країн на 5 континентах, і багато хто попросив взяти участь в цій урочистій інавгурації – відбулася офіційна церемонія відкриття Мадридській дієцезії.
Вона складалася з чотирьох етапів: спочатку привітання і кілька вступних слів Кіко Аргуельо, молитва і читання Євангелія (Мк 9,2-8), уривок про Преображення Господнє, сторінка Євангелія, дуже дорога для Кармен; потім відкриття Процесу, з читанням «Supplex libellus», тобто прохання постулатора від імені міжнародної екіпи Дороги у Дієцезії про початок цього процесу; читання «Nihil obstat» Дикастерії Святого Престолу в Справах Святих про початок процесу, за яким слідувало прикликання Святого Духа, щоб супроводжувати всю цю роботу, і присяга Архиєпископа Мадрида з прийняттям поданого прохання і призначенням дієцезіального трибуналу, який буде відповідати за весь цей процес. Один за одним склали присягу єпископський делегат, промоутер справедливості, нотар (і її заступник), постулатор Процесу: цей етап завершився зачитуванням «Актів засідання» канцлером-секретарем і промовою кардинала Осоро.
У третьому етапі дійства Симфонічний оркестр Неокатехуменальної Дороги запропонував два твори, дві симфонічні поеми, написані Кіко: «Акеда» та «Доньки Єрусалиму». Перший фрагмент «Акеда» представляє жертву, яку Авраам був покликаний принести на горі Морія, свого сина Ісаака, і він добровільно підставляє йому свою шию, щоб не зробити жертву недійсною: Так з’являється віра на землі; другий уривок «Доньки Єрусалиму» – це момент зустрічі Ісуса, який несе хрест, з деякими жінками, які плачуть за ним; Господь говорить їм: «Доньки Єрусалиму, не плачте за мною, але плачте за себе і за дітей ваших … бо якщо це роблять з зеленим деревом, то що буде з сухим деревом?» (Лк 23, 28.31). Ці два твори сповнені драматизму та музичної напруги.
Церемонія завершилася кількома заключними словами та привітанням Архиєпископа Мадрида.
Вітання Кіко
Нам здається важливим запропонувати тут текст привітання Кіко до присутніх на початку зустрічі: після привітання присутніх кардиналів і єпископів, академічної влади, настоятельок Згромадження Сестер Місіонерок Христа Ісуса, до якого Кармен належала близько восьми років, і всіх присутніх (мандрівних катехистів, ректорів семінарій Redemptoris Mater і братів і сестер спільнот, заснованих Кіко і Кармен понад 50 років тому), Кіко зачитав лист, надісланий з цієї нагоди кардиналом Фарреллом, Префектом Дикастерії у Справах Мирян, Сім’ї та Життя, і прокоментував це відкриття Процесу беатифікації Кармен наступними словами:
Я особисто дуже радий, що настав цей день, коли Церква розпочинає дієцезіальний етап Процесу беатифікації та канонізації Кармен Ернандес. Я дякую кардиналу Карлосу Осоро, Архиєпископу Мадрида, за те, що він ініціював дослідження життя, чеснот і репутації святості Кармен.
Господь об’єднав нас з Кармен на 52 роки в чудовій місії євангелізації, яка розпочалася в Мадридській дієцезії, як плід Собору.
Я вважаю провидінням, що відкриття Процесу збігається саме з роком, коли відзначається 60-річчя інавгурації Другого Ватиканського Собору, тому що Кармен віддала своє життя, щоб принести Собор в парафії, через християнське втаємничення в служінні єпископів, яке називається Неокатехуменальною Дорогою.
Дивно бачити цю історію зі всіма фактами і людьми; роботу, виконану не за письмовим столом, а дією Святого Духа. Те, що на письмі розроблялося на Другому Ватиканському Соборі, ми бачили реалізованим з бідними в нетрях Паломерас через дію Святого Духа. Там ми бачили, як Господь з’являвся, творячи прощення, любов, єдність, християнську спільноту! Ми з Кармен були свідками Божої присутності в євангелізації, свідками Божої дії в Церкві Другого Ватиканського Собору. У нас не було ніяких заздалегідь продуманих планів чи ідей. Понад 50 років ми мали змогу свідчити, що Бог живий у своїй Церкві.
Кармен, йдучи слідами святого Франциска Ксаверія (свято якого ми святкували вчора), ніколи не думала залишатися в Іспанії, оскільки це було б схоже на провал її місіонерського ідеалу. Але Бог хотів, щоб ми зустрілися в Мадриді, в бараках Паломерас Альтас. Ми зустрілися в 1964 році, коли вона повернулася з історичного паломництва до Святої Землі. Я оселився в хижі з бідними в Паломерас.
Там Кармен познайомилася зі спільнотою братів, які зустрічалися в моїй халупі, і була дуже вражена їхнім відгуком на Слово Боже. Вона вирішила залишитися і жити з нами, і ми побудували їй хатинку.
Кармен побачила присутність Ісуса Христа, який приходить, щоб спасти грішників, здійснити Пасхальну тайну і створити єдність між бідними: Ісус Христос віддав себе як безоплатну любов за кожну людину.
Все це, що Бог дозволив, його присутність у Паломерас, було подібне до обробленої землі, яку Бог приготував для Церкви. Те, що Бог дав нам пережити посеред бідного світу, Святий Дух приготував для своєї Церкви.
Саме провіденційна присутність архієпископа Мадрида в бараках визначила остаточну співпрацю Кармен зі мною. Якби не о. Казіміро Морсільо, ми б не поїхали до парафій. Він також був тим, хто відкрив нам двері в Італії. Кармен побачила в архиєпископі присутність Церкви і повністю змінила своє ставлення до мене. У присутності Морсільо вона побачила, як збувається обіцянка, яку Бог дав їй в Ізраїлі.
Коли Кармен жила в Ізраїлі, вона часто замислювалася про свою місію в Церкві і думала, що повинна заснувати місіонерське згромадження. В Ейн-Керем вона мала абсолютну впевненість, наче видіння, що Бог хоче, щоб вона зробила щось для вселенської Церкви, і що мова не йде про заснування згромадження.
Я розповідаю вам це, щоб ви могли побачити співпрацю між мною і Кармен як велике таїнство Господнє.
Мені було дуже важко прийняти Кармен, поки Господь не сказав мені внутрішньо, що Кармен – це велика благодать, що поруч зі мною є хтось, хто буде постійно говорити мені правду, що Бог привів її з місією. Тому я прийняв Кармен з вірою, як людину, послану Господом. Я страждав, поки не зрозумів, що вона прийшла від Бога, і з того дня вона стала для мене благодаттю.
Кармен була чудовою! Надзвичайна жінка, яка зробила багато добра не тільки для братів Неокатехуменальної Дороги, але й для всієї Церкви.
Кармен, яка чудова жінка! З майстерним генієм свободи і любові до Церкви. Вона ніколи не лестила мені, завжди говорила правду. Вона вміла стояти за моєю спиною, завжди була поруч, щоб допомогти мені. Вона ніколи не шукала уваги, ніколи не прагнула бути в центрі уваги, ніколи не шукала слави. Вона чітко усвідомлювала, що місія, яку дав їй Бог, полягає в тому, щоб підтримувати, захищати і виправляти мене, на благо Неокатехуменальної Дороги.
З любові до Церкви і до своїх братів і сестер вона залишалася зі мною протягом 52 років, хоча часом їй було важко, але Кармен дбала лише про виконання Божої волі, яку вона бачила в тому, щоб бути зі мною в цьому християнському посвяченні, яке є Неокатехуменальною Дорогою.
Виняткова жінка, насправді, з величезною щедрістю, вона зрікалася себе, щоби показати мене, незважаючи на виправлення, але вона завжди була позаду мене, підтримуючи мене.
Вона – приклад свободи, щирості, вільно говорила з усіма, говорила правду братам у спільнотах. А коли хтось із братів відходив, вона кликала його і з любов’ю шукала його, як загублену вівцю.
Вона була надзвичайною жінкою, справжнім пророком, справжньою місіонеркою, яка жила вірою в героїчній мірі, винятковою жінкою, дуже важливою для Церкви, завжди в молитві, в любові до Христа, Святого Письма і Пасхи, і з безумовною любов’ю до Папи і Церкви.
Разом ми є ініціаторами харизми, яку Господь надихнув на допомогу своїй Церкві. Слова Папи Франциска з нагоди 50-річчя Неокатехуменальної Дороги у 2018 році, які він сказав на Тор Вергата: “Ви є даром Святого Духа для Церкви”, підтверджують заповітне бажання Кармен: щоб було видно, що на Дорозі діє Бог, що це діяння Святого Духа в Церкві, ініціаторами якої Він сам покликав нас бути.
Під час своєї останньої в цьому році аудієнції з Міжнародною екіпою Дороги Папа Франциск висловив свою радість з приводу початку відкриття Процесу.
Я хочу, щоб Церква в цьому процесі канонізації, який розпочинається, дослідила її життя, яке часто було життям розіп’ятим, мовчазним і страждальним, немов “у темній ночі”. Я також бажаю, щоб її чесноти, багато з яких були приховані, багато з яких були героїчними, вийшли на світло. Нехай Церква їх розгляне.
Я дякую Богові за те, що знав її і мав змогу працювати разом з нею у “важких трудах Євангелія”, як каже апостол Павло.
Кармен! Яка велика жінка, з винятковою вірою! Яку велику любов вона мала до Христа і Його Церкви!
Дякую.
Зараз послухаймо Євангеліє.
Цього вечора ми хотіли б прочитати фрагмент Євангелія, який глибоко торкнувся Кармен: Преображення, яке є дивовижною і вражаючою долею людської історії, і яке вже здійснилося Дівою Марією, яка є образом не тільки Церкви, але й усього людства.
Преображення приведе цю людину, яку прийняв Ісус Христос, до повного обоження. Це є піднесенням до небесної слави, до Вознесіння. І це можна пережити тут, тому що ми, християни, преображаємося день за днем через хрещення; навіть якщо це тіло розпадається, ми преображаємося перед обличчям Ісуса Христа. Це – християнська віра, що дає світло на історію, на майбутнє людства: Преображення.
Проголошення Євангелія: Мк 9,2-8
Святість Кармен сьогодні
Говорити про “святість” у сучасному світі, навіть у самій Церкві, може здатися неактуальним, особистим, таким, що не має нічого спільного з реальними проблемами…. Але чи справді це так?
Святість, перш ніж стати чимось, що стосується нас, є пристрасним закликом Бога: “Будьте святі, бо Я, Господь, Бог ваш, святий” (Лев 19,2), “…як Святий, що покликав вас, так і ви будьте святі….. Бо написано: “Будьте святі, бо Я святий”” (1 Пт. 1,16). Говорити про святість для тих, хто вірить, – це робити присутнім Святого, Бога, це робити присутнім Його діяння, Його славу, яка шукає і хоче життя для людини: “Слава Божа – це людина, яка живе”, – вигукує святий Іриней. [1]
І говорити про святість Кармен – це перш за все представити дію Бога в ній, говорити про те, що означала і характеризувала її історія, її життя: це вражає, коли відкриваєш її “Щоденники” і стежиш за її думками, її стражданнями, її молитвою, її духом:
Того дня 1979 року, коли Папа Іван Павло ІІ беатифікував двох святих, вона записала у своєму щоденнику:
Бідна і ні з чим, приходить до мене потаємне бажання Твоєї неповторної присутності. Святість, Господи, приховані бажання святості, жертовності, щоб наповнити день Твоєю присутністю. Молитва. Господи, Ти прийди, щоб наповнити змістом добро, речі…” (“Щоденники 1979-1981”, № 77, 29 квітня 1979 р.).
Ісусе, наріжний каменюко, непорушне життя, збудоване на хресті. Прийди, Ісусе, осяй своє обличчя над моїм життям. Допоможи мені опертися на тобі моє існування. Мій Ісусе, приведи мене до молитви, до твоєї святості, мій притулку, моє життя. Прийди, Святий Духу, змилосердься над моїм убогим буттям” (“Щоденники 1979-1981”, № 85, 8 травня 1979 р.).
Святість для Кармен – це, перш за все, сповідування віри в Ісуса, якого вона любить: “Найсолодший, святий, величний” (“Щоденники 1979-1981”, № 780, 15 грудня 1981 р.); у його вірність: “…уповаю на твою ЛЮБОВ, Ти вірний і СВЯТИЙ, благословенний Ти, Ісусе, Твоя ніжність досягає мене, і я буду жити” [2]; 366. “Не дай моїм ногам похитнутися. Захисти мене. Ти, Вірний, Святий, мій Ісусе (“Щоденники 1979-1981”, № 366, 4 вересня 1980 р.); в його готовності бути розіп’ятим з любові: “Ти Святий, нескінченний, дуже милий. І Ти був розп’ятий з любові до мене” (“Щоденники 1979-1981”, № 231, 1 квітня 1980 р.). Кармен з пристрастю шукає: “Мій Ісусе, єдиний Святий, Єдиний, де Ти?” (“Щоденники 1979-1981”, № 267, 15 травня 1980 р.); вона справді відчуває Його як свого визволителя: “Ти, визволителю, святий, чудовий, світло, життя, воскресіння мертвих, праведний і розп’ятий” (“Щоденники 1979-1981”, № 187, 16 лютого 1980 р.); він є тим, в ім’я кого вона бореться у всіх битвах: “В ім’я Твоє, Ісусе, Ісусе, я приймаю всі битви. Ти є. Твоє святе ім’я. Прийди, Ісусе” (“Щоденники 1979-1981”, № 299, 23 червня 1980 р.).
Саме цю святість сьогодні відкриває Процес в Мадридській дієцезії, в особі її Архиєпископа, кардинала Карлоса Осоро, з призначенням дієцезіального трибуналу, який буде цим займатися, повинен буде зафіксувати свідчення і документи, які потім, коли все буде готово, будуть відправлені до Риму для офіційного проголошення.
Деякі відомості про Неокатехуменальну Дорогу (30/11/2022)
Спільноти: 21 066
Дієцезії: 1 366
Парафії: 6 293
Країни: 135
Семінарії Redemptoris Mater: 121
Семінаристи в SRM: 1 900
Пресвітери, які пройшли формацію в SRM: 2.950
Сім’ї на місії: понад 2 000, з приблизно 6 500 дітьми.
1 000 родин, що євангелізують в 212 Missio ad Gentes у 62 країнах, разом з пресвітером та сестрами.
800 сімей у різних країнах, щоб укріпляти місцеві спільноти, підтримуючи їх на шляху віри.
Понад 300 сімей, які разом зі пресвітером і молодим хлопцем утворюють євангелізаційну екіпу, відповідальну за країну або регіон.
[1] Святий Іриней, Проти єресей, IV, 20,7.
[2] Документи Кармен Ернандес, том 32, запис від 21/10/1970.